Справді хороші фільми жахів: 9 обов'язкових страшилок
Дев'ять справді хороших фільмів жахів: від «Носферату», «Психо» і «Дитини Розмарі» до «Екзорциста», «Гелловіну», «Чужого», «Сяйва», «Тікай» і «Спадковості», з режисерами й акторами.
Жахи можуть бути мистецтвом. У добірці дев'ять найкращих фільмів жахів, від німих класиків до сучасних хітів, за порядком виходу, з постерами, режисерами й головними ролями.
До кожного фільму ми додали коротку нотатку про те, чому він досі важливий: який прийом винайшов, яку сцену всі потім копіювали і що відбувалося за кадром. Обирайте за епохою, за настроєм або за тим, скільки годин сну готові втратити цієї ночі.
Що робить фільм жахів видатним
Справжній горор рідко розповідає лише про чудовисько. Він розповідає про те, що чудовисько уособлює: незнайомця біля дверей, тіло, яке нас зраджує, родину, що обертається проти нас, дім, який мав би бути безпечним. Найкращі фільми жахів також керують часом. Вони змушують глядача чекати й довіряють звуку, тиші та тому, що камера відмовляється показувати, більшу частину роботи.
Саме тому німий фільм 1922 року і сімейна драма 2018 року потрапляють до одного списку. Інструменти змінилися, від тіней на стіні до цифрового звуку, але мета та сама: змусити вас вдивлятися в темний кут кадру й боятися того, що там може бути.
Кожен фільм цього списку розповідає й про свій час. Німецьке німе кіно несло тривоги повоєнної країни, 1970-ті принесли страхи, пов'язані з родиною та вірою, а сучасний горор відкрито говорить про расизм і горе. Дивитися їх по черзі означає прочитати коротку історію того, що нас лякає.
Як ми обирали
Ми обрали фільми жахів за оцінками критиків, впливом на жанр і довготривалою силою лякати, з різних епох і стилів. Це не нумерований рейтинг, і деякі фільми дуже важкі.
Ми шукали фільми, які змінили жанр і про які говорять досі, а не лише касові хіти. Кожен із них запровадив новий прийом, задав піджанр або показав, що горор може підкорити критиків і отримувати премії.
Ми також намагалися охопити різні види страху: вампіра, вбивцю по сусідству, одержиму дівчинку, істоту в космосі, готель із привидами й родинне прокляття. Переглянувши всі дев'ять, ви пройдете майже всіма головними гілками горору за останні сто років.
Nosferatu (1922)
Режисер: F. W. Murnau. У ролях: Max Schreck.
Чому це важливо: Неофіційна екранізація «Дракули» Брема Стокера призвела до позову вдови письменника, і суд наказав знищити копії. Частина з них уціліла, а лисий граф Орлок із щурячим обличчям у виконанні Макса Шрека став одним із найбільш наслідуваних образів горору. Тінь, що повзе сходами, досі є уроком того, як лякати майже нічим.
Зверніть увагу, як Мурнау знімає на справжніх вулицях і кораблях замість мальованих декорацій. Чума, що приходить разом з Орлоком, перетворює історію про вампіра на розповідь про хворобу й страх перед чужинцями, і це прочитання лишається актуальним. Як для німого фільму, він короткий і динамічний.
«Носферату» не раз переосмислювали та знімали заново, а його образи постійно з'являються в кліпах, мультфільмах та інших фільмах жахів. Це найкраща точка старту, щоб побачити, звідки почався екранний горор, і він напрочуд добре працює пізно вночі з вимкненим світлом.
Psycho (1960)
Режисер: Alfred Hitchcock. У ролях: Anthony Perkins, Janet Leigh.
Чому це важливо: Гічкок зняв «Психо» в чорно-білому кольорі, з командою свого телешоу та скромним бюджетом, і попросив кінотеатри не пускати нікого після початку сеансу. Убити уявну головну героїню на початку означало порушити всі правила того часу, а сцена в душі під пронизливі скрипки Бернарда Геррманна стала одним із найбільш досліджуваних епізодів в історії кіно.
Стежте за першим актом, схожим на кримінальну історію про вкрадені гроші, перш ніж фільм вибиває ґрунт з-під ніг глядача. Ентоні Перкінс робить Нормана Бейтса чемним, нервовим і майже симпатичним, і саме це лякає. Мотель і будинок на пагорбі стали культовими.
«Психо» мав продовження, ремейк і серіал про юність Нормана, і майже кожен слешер чимось йому завдячує. Якщо ви знаєте сцену в душі лише з пародій, увесь фільм однаково здивує тим, як ретельно він будує напругу.
Rosemary's Baby (1968)
Режисер: Roman Polanski. У ролях: Mia Farrow.
Чому це важливо: Знята за романом Айри Левіна, «Дитина Розмарі» переносить жах із замків у сонячну нью-йоркську квартиру. Страх народжується з параної: занадто привітні сусіди, занадто амбітний чоловік. Рут Гордон отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану в ролі незабутньої сусідки Мінні Кастевет.
Міа Ферроу грає Розмарі крихкою, але впертою, і фільм не відходить від її погляду, тож ми ніколи не знаємо більше за неї. Дрібниці, як-от дивний запах, намисто з коренем таніса чи шоколадний мус, поступово стають знаками, що щось не так.
Фільм показав, що горор може бути елегантним, дорослим і відбуватися у звичайних місцях, і проклав шлях «Екзорцистові» та багатьом психологічним трилерам. Він ідеальний для тих, хто віддає перевагу напрузі й параної над кров'ю, а фінал обговорюють досі.
The Exorcist (1973)
Режисер: William Friedkin. У ролях: Ellen Burstyn, Linda Blair.
Чому це важливо: Вільям Пітер Блетті сам адаптував свій роман, і «Екзорцист» став подією: величезні черги, глядачі, які непритомніли в залах. Його часто називають першим фільмом жахів, номінованим на «Оскар» за найкращий фільм, і він отримав дві статуетки, за сценарій і звук.
Фільм довго показує боротьбу матері з лікарями й обстеженнями, перш ніж перейти до надприродного, і це робить жах правдоподібним. Еллен Берстін грає справжній відчай, а ефекти й грим вразили тодішню публіку.
«Екзорцист» став одним із найкасовіших фільмів жахів в історії й породив продовження, приквел і телесеріал. Його вплив на фільми про одержимість величезний. Він інтенсивний і тривожний, тож краще пасує тим, хто вже любить жорсткий горор.
Halloween (1978)
Режисер: John Carpenter. У ролях: Jamie Lee Curtis, Donald Pleasence.
Чому це важливо: Знятий із крихітним незалежним бюджетом, «Гелловін» задав правила слешера: свято, вбивця в масці й дівчина, яка виживає у фіналі. Карпентер сам написав просту фортепіанну тему, а безвиразна маска Майкла Маєрса була перероблена з дешевої магазинної маски. Фільм відкрив Джеймі Лі Кертіс, доньку Джанет Лі, зірки «Психо».
Карпентер часто показує вбивцю на задньому плані звичайних передміських вулиць удень, і небезпека здається зовсім поруч. Довгий початковий кадр очима вбивці став прийомом, який часто копіюють. Музика, побудована на простому повторюваному мотиві, лякає не менше за зображення.
«Гелловін» започаткував одну з найдовших горор-франшиз із численними продовженнями й новими версіями, а Джеймі Лі Кертіс повернулася до ролі через десятиліття. Ідеальний вибір для жовтневого вечора з друзями: страшно, але не надто важко.
Alien (1979)
Режисер: Ridley Scott. У ролях: Sigourney Weaver.
Чому це важливо: Рекламне гасло «У космосі ніхто не почує твого крику» чудово описує «Чужого»: це фільм про будинок із привидами на вантажному космічному кораблі. Істоту створив Г. Р. Гігер, фільм отримав «Оскар» за візуальні ефекти, а Еллен Ріплі, звичайна членкиня екіпажу, а не солдатка, стала однією з великих героїнь кіно.
Перша половина неспішна й показує втомлений екіпаж за рутинною роботою, тож подальший хаос б'є ще сильніше. Коридори корабля, пара й блимаючі вогні створюють зношений і правдоподібний світ. Сцена, де істота виривається з грудей, один із найвідоміших шоків у кіно.
«Чужий» перетворився на франшизу з продовженнями, приквелами й кросоверами, а «Чужі» Джеймса Камерона повели її в бік екшену. Оригінал при цьому лишається чистим горором. Він сподобається і шанувальникам фантастики, і любителям жахів.
The Shining (1980)
Режисер: Stanley Kubrick. У ролях: Jack Nicholson, Shelley Duvall.
Чому це важливо: Стівен Кінг не приховував, що йому не подобається ця екранізація його роману, але глядачі зробили «Сяйво» класикою. Кубрик використав тоді нову стедикам-камеру, щоб ковзати за триколісним велосипедом Денні порожніми коридорами готелю «Оверлук», а фрази на кшталт «Here's Johnny!» стали частиною поп-культури.
Фільм створює страх простором і звуком: величезні порожні зали, нескінченні килими й тривожна музика. Джек Ніколсон проходить шлях від утоми до жаху, а Шеллі Дюваль грає жінку, яка намагається захистити сина в безвихідній ситуації.
«Сяйво» надихнуло безліч розборів, документальні фільми про приховані смисли й продовження «Доктор Сон». Близнючки в коридорі й потік крові з ліфта належать до найвпізнаваніших образів горору. Фільм варто переглянути.
Get Out (2017)
Режисер: Jordan Peele. У ролях: Daniel Kaluuya.
Чому це важливо: Режисерський дебют Джордана Піла поєднує горор і соціальну сатиру та через ввічливі усмішки вікенду в батьків дівчини говорить про расизм. Піл отримав «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій і став першим темношкірим сценаристом, який переміг у цій категорії, а «затоплене місце» стало крилатим виразом.
Напруга починається з дрібниць, незручних реплік і дивної поведінки прислуги, і зростає, доки не відкривається правда. Деніел Калуя тримає фільм поглядом, а сцена гіпнозу водночас моторошна й сповнена сенсу. У фільмі багато чорного гумору.
«Тікай» відкрив нову хвилю горору із соціальними темами й зробив Джордана Піла одним із найважливіших режисерів свого покоління. Він працює як трилер, сатира й горор водночас, тож це чудовий перший крок у сучасний жанр.
Hereditary (2018)
Режисер: Ari Aster. У ролях: Toni Collette.
Чому це важливо: Перший повнометражний фільм Арі Астера починається як сімейна драма про горе й поступово перетворюється на кошмар. Роль Тоні Коллетт, матері, яка розпадається на шматки, часто називають одним із головних промахів «Оскара», а багато глядачів вважають «Спадковість» одним із найтривожніших фільмів десятиліття.
Більша частина страху походить від самої родини: мовчання за вечерею, провина, яку ніхто не може вимовити вголос. Арі Астер ховає підказки на задньому плані майже кожної сцени, від символів на стінах до мініатюрних будиночків, які робить мати, художниця.
«Спадковість» допомогла визначити те, що критики називають «піднесеним горором», фільми, що свідомо поєднують драму й страх. Це кіно не для всіх, деякі сцени справді шокують, але любителі повільного важкого горору часто називають його незабутнім.
З чого почати
Не знаєте, що ввімкнути? Нехай вирішить настрій:
- Класичний саспенс: «Психо», ідеальний перший крок в історію горору.
- Вечір із друзями: «Гелловін», простий, напружений і веселий у компанії.
- Наукова фантастика: «Чужий», який працює і як космічна пригода.
- Страх, що наростає повільно: «Дитина Розмарі» або «Сяйво».
- Щось сучасне й розумне: «Тікай», а потім «Спадковість», якщо готові до значно важчого страху.
- Історія кіно: «Носферату», короткий, німий і доступний.
Якщо ви тільки починаєте знайомство з горором, не треба одразу братися за найжорсткіші фільми. Почніть із класики, що більше покладається на напругу, ніж на шок, і переходьте до сучасних стрічок, коли зрозумієте, який страх вам ближчий.
Ще одна добра ідея подивитися поспіль два фільми з різних епох, наприклад «Психо» і «Тікай» або «Носферату» і «Спадковість». Видно, як жанр змінювався, зберігаючи ту саму мету, і від цього кожен фільм стає цікавішим.
Часті запитання
Які фільми жахів найкращі?
Найчастіше хвалять «Психо», «Екзорциста», «Чужого», «Сяйво», «Гелловін», «Тікай» і «Спадковість».
З якого фільму жахів почати?
Почніть із «Психо» заради класичного саспенсу, «Тікай» заради розумного соціального хорору або «Чужого» заради фантастичного жаху.
Чи лякають старі фільми жахів досі?
Багато хто так. Фільми на кшталт «Носферату» й «Психо» спираються на атмосферу й саспенс, а не на кров, тому працюють і сьогодні.
Який фільм жахів першим номінували на «Оскар» за найкращий фільм?
Першим фільмом жахів із номінацією на «Оскар» за найкращий фільм часто називають «Екзорциста» (1973). Через десятиліття в тій самій категорії був номінований «Тікай».
Який фільм зі списку найстрашніший?
Усе залежить від того, що лякає саме вас, але найчастіше найтривожнішими глядачі називають «Спадковість» і «Екзорциста». «Гелловін» і «Чужий» напружені, але не такі важкі.
Оцініть ці фільми
Який ваш улюблений? На Rankiew ви оцінюєте кожен фільм, пишете рецензії й складаєте власні списки.
Джерела: офіційні релізи студій, фільмографії та відкриті дані.
